Авторизируйтесь,
чтобы продолжить
Некоторые функции доступны только зарегистрированным пользователям
Неправильный логин или пароль




  Santa Lesya

 личные данные


друзья:


05.10.2012
 
02:12 Люди допоможіть! що робити?
Запись открыта: всем
Я зустрічаюся з хлопцем на 4 роки старшим за себе.В минулому він шей який "бабнік".навчається дуже-дуже далеко від доми. приїжджає додоми 1 раз на місяць.він мені дуже подобається,але я не впевнена чи продовжаться ці стосунки ще довго...
Що робити в даній ситуації кидати його поки не пізно,чи всежтаки втішати себе думкою,що він змінився і я в нього одна.?

[ комментарии (10) ] [ комментировать ]


04.10.2012
 
22:30 Питання....
Запись открыта: всем
моє життя це справня катастрофа!!
Народилася у сім*ї де батько завжди ховає гроші,мама ніде не працює,живемо за те,що "виділить"батько з свого карману.
Нічого поробить ні мама тим більше я не можемо...
у 16 я почала заробляти гроші,працювала офіціанткою-поваром у місцевій забігайловці.Ну хоч так я змогла заробити гроші на нормальний одяг,та потрібні в теперішній час розваги.
Ще також у мене є проблема схильність до повноти,тому мені весь час потрібно себе у всьому обмежувати,хоч у і важу 52 кг у 17 років,я вважаю що я трохи повненька.
На "любовному фронті"у мене повний завал...
у 15 років я почала зустрічатися з хлопцем на 2 роки старшим за мене.оли через рік він закінчив навчання в школі,вирішив поступити у воєнну академію. це було шоком для мене.адже я знала ,що воєнщина це те чого я хотіла.
але я дуже сильно його кохала. мене раніше,до нього ніколи не можна було назвати "хатньою дівчинкою",але коли він пішов до армії мене неча перемкнуло,завди сиділа дома,нікуди не ходила,лише по телефону спілкувалася з подругою,навіть рідко з нею бачилася,просто чекала його.
але склалася така ситуація,що він змушений був покинути навчання у акпдемії через 4 місяці,весь цуей час ми завжди телефонували один до одного,я їздила до нього за 300 км.
напередодні як він мав приїхати додому,все було чудово.Але коли він приїхав з самого першого навіть погляду я зрозуміла,що шось тут не те...
на протязі 3 місяців після того як він приїхав я терпіла його байдужість до мене.звертала на те,що йому потрібно привикнути до доми,до мене,що він тепер не у казармі а дома.
його зміну замітила не тільки я ,але й наші спільні друзі.
Одного разу ми святкували свято всією нашою дуже дружною компанією Різдво у клубі)після того як всім вже було "добре" ми пішли на танцпол.але мене настільки заділа його байдужість,що й поцілувалася в нього на очах з іншим хлопцем,про що щей досі жалію.після цього ми назавжди розійшлися...
він не захотів приймати ніяких пояснень.тепер коли уже пройшломайже 9 місяців я його розумію.і майбуть так само вчинила
Але не довго він почав до мене знову пройшляти якійсь знаки уваги,я не знаю шо мені робити,адже у мене тепер нове життя...
[ комментарии (7) ] [ комментировать ]


Страницы: 1
Редакция: (383) 347-86-84

Техподдержка:
help.sibnet.ru
Размещение рекламы:
тел: (383) 347-06-78, 347-10-50

Правила использования материалов
Наши вакансии

О проекте
Пользовательское соглашение
Политика конфиденциальности